La_Kresta
05-11-2003, 17:43
Прошу извинения у тех, кто не владеет украинским языком, но этот язык для меня родной и я позволю себе представить несколько стихов.
***
Два поцілунки маю я на сповідь,
Два поцілунки - в серце і в уста,
Любов твоя великою до болю,
Безмежною і чистою була.
І зорі з неба падали дощами,
І відкривались двері у світи,
Життя твоє раптово обірвалось,
Раптово залишилась я в журбі.
Ти лиш пішов, мене ж не залишилось,
Лиш подих мій - до подиху твого,
Життя моє так просто зупинилось
І світ великий бачу через скло.
Мабуть, мені не треба так кохати,
Та не забути те, що вже було,
За дотик твій життя не жаль віддати,
Своє життя - за дивну мить твого.
І через смерть скажу, що я кохала,
І через сум скажу, що ще люблю.
Я назавжди тебе зобов"язала
Мене любить за цю мою журбу.
***
Мені ворожка долю не розкаже
І не втамує зіллям цю журбу,
Лиш на удачу ладанку зав"яже,
Лише покаже зірку путівну.
І я піду дорогою в дві долі,
І я піду втираючи сльозу,
Моя любов пов"язана з тобою,
Я лиш з тобою вічність віднайду.
Так невблаганно падають хвилини,
Немов для нас існує часу плин,
Щоб відпустить тебе- потрібні сили,
Та не вернуть тебе - ти сонця син.
І я вшаную квітами розлуку,
І я втамую відчаем журбу,
Крізь вічність я візьму тебе за руку-
"Коханий мій, до тебе в смерть прийду".
Я двух життів прожити не зумію,
Без тебе важко дихать й відчувать,
Без тебе жити просто я не вмію,
Без тебе світ великий не впізнать.
Мені ворожка долю не розкаже,
І шлях твій не осяють вже зірки -
Коханий мій, без тебе жити важче,
Ніж розчинитись повністю в тобі.
***
Мене дуже важко кохати -
Цим, напевне, втішаю себе.
Твоє серце прекрасне й безмежне,
А для мене таке кам"яне.
На щоках твоїх сонця шматочки,
У очах твоїх - неба блакить,
І зустрівши тебе дуже важко,
Неможливо тебе не любить.
Розкажи мені казку про небо,
Покажи, де згасають зірки,
Мені більшого щастя не треба,
Ніж з тобою пройти крізь роки.
Та кохання моє не трутизна,
Я знайду всі далекі шляхи,
Хочу бути кохана тобою,
Хочу бути потрібна тобі.
***
Два поцілунки маю я на сповідь,
Два поцілунки - в серце і в уста,
Любов твоя великою до болю,
Безмежною і чистою була.
І зорі з неба падали дощами,
І відкривались двері у світи,
Життя твоє раптово обірвалось,
Раптово залишилась я в журбі.
Ти лиш пішов, мене ж не залишилось,
Лиш подих мій - до подиху твого,
Життя моє так просто зупинилось
І світ великий бачу через скло.
Мабуть, мені не треба так кохати,
Та не забути те, що вже було,
За дотик твій життя не жаль віддати,
Своє життя - за дивну мить твого.
І через смерть скажу, що я кохала,
І через сум скажу, що ще люблю.
Я назавжди тебе зобов"язала
Мене любить за цю мою журбу.
***
Мені ворожка долю не розкаже
І не втамує зіллям цю журбу,
Лиш на удачу ладанку зав"яже,
Лише покаже зірку путівну.
І я піду дорогою в дві долі,
І я піду втираючи сльозу,
Моя любов пов"язана з тобою,
Я лиш з тобою вічність віднайду.
Так невблаганно падають хвилини,
Немов для нас існує часу плин,
Щоб відпустить тебе- потрібні сили,
Та не вернуть тебе - ти сонця син.
І я вшаную квітами розлуку,
І я втамую відчаем журбу,
Крізь вічність я візьму тебе за руку-
"Коханий мій, до тебе в смерть прийду".
Я двух життів прожити не зумію,
Без тебе важко дихать й відчувать,
Без тебе жити просто я не вмію,
Без тебе світ великий не впізнать.
Мені ворожка долю не розкаже,
І шлях твій не осяють вже зірки -
Коханий мій, без тебе жити важче,
Ніж розчинитись повністю в тобі.
***
Мене дуже важко кохати -
Цим, напевне, втішаю себе.
Твоє серце прекрасне й безмежне,
А для мене таке кам"яне.
На щоках твоїх сонця шматочки,
У очах твоїх - неба блакить,
І зустрівши тебе дуже важко,
Неможливо тебе не любить.
Розкажи мені казку про небо,
Покажи, де згасають зірки,
Мені більшого щастя не треба,
Ніж з тобою пройти крізь роки.
Та кохання моє не трутизна,
Я знайду всі далекі шляхи,
Хочу бути кохана тобою,
Хочу бути потрібна тобі.